Великдень з давніх-давен об’єднує і зігріває християн. Це свято, яке завжди сповнює усіх нас новими надіями і задумами, надихає оптимізмом і впевненістю у власних можливостях, додає сил для добрих справах в ім’я розвитку і процвітання рідної землі.
Нехай це Великоднє свято принесе мир і любов, щастя і здоров’я, родинного затишку та достатку у Вашій оселі, плідної і творчої Вам праці!
Голова Конгресу ділових жінок України
Ануш Балян
Мріявши з дитинства стати вчителем, Тетяна Едуардівна все своє життя поєднала з освітою. Починала вчителем початкових класів, потім були два університети, захист дисертації. Завдячуючи Всеукраїнському конкурсу «Вчитель року», де вона стала лауреатом, Тетяну Едуардівну помітили в місті та країні. Потім продовження навчання в «Школі резерву директорів», пропозиція очолити школу – новітній навчальний заклад столичної освіти.
Зараз Скандинавська гімназія – сучасний, знаний у багатьох країнах Європи заклад загальної середньої освіти, специфікою якого є вивчення мов, історії та культури скандинавських країн: данської, норвезької, фінської та шведської. Під керівництвом Пушкарьової Т.Е. тут працює понад 150 працівників, які за 20 років свого існування створили заклад, в якому забезпечується єдність інтелектуального, фізичного, духовного і морального розвитку особистості.
З роботою Скандінавської гімназії можна ознайомитись на офіційному сайті scandy.kyiv.ua
Пушкарьова Тетяна Едуардівна членкиня Конгресу ділових жінок України, директорка Скандинавської гімназії м. Києва, канд.пед.наук, заслужений працівник освіти України, «Киянка року»
На початку XX століття Климентина Авдикович-Глинська заснувала у Перемишлі невеличку цукерню, а потім перенесла свою справу до Львова. Втім, її шоколадну фабрику конфіскували більшовики і врешті вона стала частиною відомого підприємства Світоч.
В Америці, думала я, люди не від одного мішка цукру, але від вуличної розпродажі сірників починали, писала у спогадах українська бізнесвумен Климентина Авдикович-Глинська. – Пощастить якось і мені. Так думала я, але не про розбагатіння мріяла. Запевнити дітям і собі прожиток, це була моя головна ідея, ідея безпомічної жінки, що їй самій одній довелося тепер пробиватися крізь життя».
Не жага до мільйонів, а відчай і страх перед майбутнім керував нею, 34 – річною донькою священника, коли по смерті чоловіка, Авдикович-Глинська залишилась сама з двома дітьми на руках. Великих статків чоловік не залишив, і постало питання – за що тепер жити, як навчати дітей і ставити їх на ноги?
У дівоцтві Січинська, вона вийшла заміж за професора гімназії Ореста Авдиковича у 18 років, у них народились син і донька. Вона ніколи не переймалась заробітками, але чоловік непогано забезпечував сім’ю, родина безбідно жила у Відні. Але 1918 року він важко захворів на запалення спинного мозку і, попри зусилля медиків, помер.
Молода жінка переїхала з дітьми до дешевшого для проживання міста Перемишль. Тут вона спробувала викладати у школі та на жіночих курсах, проте заробітки виявились нестабільними й мізерними – більшість викладацького складу становили чоловіки, а жінкам на той час платили менше, й брали їх на роботу з меншою охотою.
Авдикович продавала за безцінь одяг та книжки чоловіка, проте грошей на проживання катастрофічно бракувало. Вона ніяк не могла добитись пенсії вдови – повоєнна Польща була у злиднях, чиновники робили усе можливе, щоб створити перепони людям для будь – яких соціальних виплат.
І тоді молода жінка замислилась: а що я вмію робити найкраще? Відповідь, яку вона дала сама собі, її спочатку розвеселила – варити різні помадки за віденським рецептом. Її навчив цій справі кондитер у санаторії, де лікували чоловіка.
Не довго вагаючись, вона продала знайомій кравчині свою швейну машинку Singer й купила на ці гроші мішок цукру. Зварила кілька видів помадки – вишневу, ванільну, помаранчеву, шоколадну, кавову – і, запакувавши їх у миски, понесла до місцевих кав’ярень. На диво, власники закладів розкупили всю її продукцію у перший день і замовили ще.
«Думки переміняли одна одну, – згадувала Авдикович-Глинська. – Стану незалежна, що більше – на хліб зароблю, а може й діло розвину. На маленькій залізній кухонці варила я цукор, утирала потім сироп на тарілці, красила, додавала смаків, прибирала зверху, наклала в коробки, тацки й сама розносила по буфетах і цукернях. Коли все порозпродувала, починала варити наново».
Автор: Ростислав Камеристий-Брайтенбюхер
Климентина Авдикович-Глинська у 1930-ті роки
19 грудня 2023 року ВГО «Конгрес ділових жінок України» надали благодійну допомогу для дітей будинку сімейного типу родини Лелекач у якій виховується ше стеро прийомних дітей.
Голова організації Ануш Балян привітала дітей з Днем Святого Миколая та прийдешніми різдвяними і новорічними святами. Передала їм разом з Благодійним фондом Родини Жебрівських, заснованим Жебровською Філею, Головою наглядової ради АТ “Фармак” телевізор та смартфони для дітей, взуття від ПрАТ «ЧВФ «Берегиня», генеральною директоркою якого є Бас Ніна, фрукти від ПрАТ «Ужгородська швейна фабрика» директоркою якої є Каламуняк Мирослава, солодощі від ПрАТ «Харківська безквітка фабрика» генеральною директоркою якої є Коваленко Алла, а також книжки та квитки до Київського палацу дітей та юнацтва на новорічну виставу.
Прес-служба
ВГО «Конгрес ділових жінок України»
